Ми могли б стати ближчими, ніж плоть і кістки,
Ніж сонце й латаття, що мре від вітрів.
І я поруч тебе була б залюбки,
Та ти не схотів.
Ми могли б будувати фортеці з тепла,
Заливаючись сміхом морозними зимами.
І я залюбки поруч тебе була б,
Та ти не спинив мене.
І ось я стою, вже спокійна й чужа,
І кажу вже вкотре тобі: "Не чіпай".
Тепер поміж нами незрима межа.
Здається, я змерзла. Пішли пити чай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2021
автор: Cherry tree