у чорну пастку зораних полів
важкі хмарини вронять фалди сині
шляхи набудуть влади і донині
нежданих слів
так вижовтіє день
і видовжаться в нім прозорі тіні,
в траві затихнуть хвилі самосійні
бджола востаннє в літо прогуде
до айстри пригортаючись
звідсіль
посічені жгути безкраїх злив
сягнуть за невиразне видноколо
щоб зачерпнути з твого моря холод
і сіль
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923218
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2021
автор: Єлена Дорофієвська