Надворі холодно і сиро,
Пливуть студені хмари угорі,
Дощ вимальовує пунктири,
І стигнуть краплі на віконнім склі,
Такі прозорі й нерухомі,
Здається, обернулися у лід.
А хмари сунуться невтомно
Й собою заслоняють небозвід.
І, часом, поміж ними плями
Блакитні й білі звеселять панно,
Та швидко хмара затуляє
У темряві засвічене вікно.
Не сяє сонце, та повітря
Шовкове випромінює тепло.
Присутності не видно вітру
В мереживі спокійнім гілочок.
Вщух дощ – і віття не торкає
Ударом крапель, не ворушить їх,
Світліти небо починає
І сяяти блакиттю в вишині.
Дощем розмились купи снігу,
І мариться, що йде до нас весна, –
Ніч зменшує свою утіху,
А день вже на хвилинку довшим став.
Знайома ластівка на крилах
Мені весняне принесе тепло…
І вже тепер, – це лиш у мріях, –
Тут море квітів розцвіло.
21.12.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2021
автор: Martsin Slavo