[i]Кохання, милий,
Не звести моє,
Роками сила
Ллє непереможна.
Як не гасила –
Промінь не дає.
«Заворожила!» –
Так сказав би кожен.[/i]
Жовтіє листя…
Вже мій шлях такий:
Святе та чисте –
На стежках осінніх.
До болю тиснуть
Списані рядки,
З минулих іскор –
Вітру голосіння…
[i]Дарунки-квіти
В серці зберегла,
Усе прожите –
На замку в шухляді.
Під стогін вітру
Доторкнуся скла:
Вже не спинити
Літа листопаду…[/i]
«В кров ноги збила,
Місяцю блідий!
Під небосхилом
Згубимося в травах…»
Кохання сила
Привела сюди:
ЗА-ВО-РО-ЖИ-ЛА,
Гра в любов – без правил…
[i]/квадратне римування/[/i]
Дякую М.Ведихову за чудовий пін "Пейзажі"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2021
автор: Білоозерянська Чайка