Тепер я вчуся жити одним днем,
Якщо світанок – то життя вдалося,
Втомилась… - (просто словом цим назвем)
Чекання див й того, що не збулося.
Тепер я вчуся жити так, як є:
На вітер гроші, час у порожнечу,
Дощу радію коли сильно ллє,
Під ним сльозам влаштую задум-втечу.
Живу, як хочу, добре що живу,
І об плітки я ноги витираю,
Бо не відомо вам, що на яву,
Й не вам судить, кого беруть до раю.
Тепер я вчуся, але як збагнуть?
Спрогнозувати? Але є сьогодні,
І кожна мить малює нову суть,
Аби триматись у життя безодні.
27.08.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2021
автор: Інна Рубан-Оленіч