Наробить лиха цей вогонь.
Підступно сунеться до лісу,
ген догорає оболонь
і віє димова завіса…
Немає шансів у птахів,
живцем зайчата погоріли…
І чорні згарища полів
мов незасипані могили.
Скажи, чи весело тобі
після підпалу в світі жити?
І тільки луні* у журбі
Шукають погорілих діток…
25.03.21р.
*Лунь – хижий польовий птах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2021
автор: Микола Соболь