– Час напитись осені.
– Авжеж.
Смакувати кольори пожеж,
що в тумані листя запалило,
багряніють над рікою схили,
мжичка сіє рясно береги,
повертає дощик нам борги
за липневу спеку чи, за серпень,
за гріхи далеких неповернень…
– Люди кажуть: осінь золота.
– Та хіба ж це осінь? Це – життя.
22.08.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923421
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2021
автор: Микола Соболь