В'ЄТЬСЯ СТЕЖИНА

В'ється  стежина,  в'ється  вузенька,
долі  моєї  від  отчого  дому.
Стежечка  рідна  у  м'яті  й  любистку,
скупана  в  росах  у  ранку  ясному.

         Долі  стежина,  долі  стежина...
         батьківська  хата,  дружна  родина.
         В'ється  стежина  від  отчого  дому,
         скупана  в  росах  у  ранку  ясному.

Долі  стежина  в'ється  вузенька,  
в  світ  поспішає  в  весняному  цвіті.
Світиться  в  сонячнім  яснім  промінні
моя  стежина  й  у  теплому  літі.

         Долі  стежина,  долі  стежина...
         батьківська  хата,  дружна  родина.
         В  світ  поспішає  у  ясному  цвіті
         моя  стежина  й  у  теплому  літі.

В'ється  стежина,  в'ється  вузенька,
радості  миті  на  ній  і  тривоги.
Що  б  не  зустрілося  -  знає  стежина:
завжди  чекають  рідні  пороги.
         
         Долі  стежина,  долі  стежина...
         батьківська  хата,  дружна  родина.  
         Радості  миті  на  ній  і  тривоги,
         й  завжди  чекають  рідні  пороги.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2021
автор: Надія Башинська