and each one’s is the treasure
but not to keep as gold.
(с) Sophistication
на пляжах чорного моря та чорногірських стежках
у богом забутому барі десь на осокорках
де б не зустрілись ми, я можу лише одне:
забувши про декорації, дивитись на тебе, М.
[i](дай мені сили, сміливості, волі і духу
більше ніколи не відпускати/не брати тебе за руку)[/i]
тасуючи схід та захід у п’яній колоді карт,
ти випробовуєш серце моє на стійкість до втрат.
і що б не казала мама про ліки від почуттів,
єдине що має значення - очі стамбульських котів.
[i](планета сповільниться, аби я промовив у тиші:
тримайся від мене подалі/не покидай мене більше)[/i]
колись моє море замовкне, ти також нарешті заснеш
у теплому ліжку літа, без повені, граду, пожеж.
наш потяг скасують разом із загубленим вантажем,
та поки цього не сталось, я їду до тебе, М.
P.S. Ще трохи - і я навчусь любити із дотриманням соціальної дистанції.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2021
автор: Олександр Ткачинський