Цілуюємось безперестанку,
забувши усе та усіх,
кармінові губи світанку
мене прирікають на гріх.
Свій прогріх тримати не в змозі.
Щоранку чекаючи знак,
спішу до Дніпра по дорозі,
де неба палає маяк.
І сонце вітаю уклінно,
як тільки зоря настає…
Я просто, моя Україно,
закоханий в небо твоє.
28.08.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2021
автор: Микола Соболь