Я струнко, перед пам'яттю стою ,
Героїв, що навіки залишаються в строю.
І душить біль, від тих світлин,
Що в ряд висять, і ряд той не один.
Ми біль свій не ховаємо під землю,
Ми не закопуємо, бо він живий й болить,
В серцях утримуємо пам'ять про героїв,
Як ту трагічну і болючу мить.
У нас немає "неизвестного солдата",
Вони загибли на своїй землі,
А ті, що приповзли “хохлобендеровцев" вбивати,
Залишитесь без пам'яті в імлі.
І скільки б вас не йшло, повинні знати,
Що волю, силу, дух не покорити,
Якщо уб'єте брата, то сестра,
Буде від ворога ту землю боронити.
Уб'єте батька, підростає син,
І буде тисячі таких, а не один.
©В. Небайдужий. 2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2021
автор: Небайдужий