Думка стала жовтою, як липа,
очі ніби небо – голубі.
Вигорає сонце смолоскипом,
вигріває спини голубів.
Замете невдовзі, захурделить
і різдвяні будуть мріти сни.
А зима до рук своїх пастелі
візьме малювати до весни.
Розмалює поле білим снігом,
замережить серебром шибки,
вітер виє попід змерзлих вікон,
заскавчить й тікає до ріки…
Але поки сонце смолоскипом
вигріває спини голубів,
думка стала жовтою, як липа,
очі ніби небо голубі…
28.08.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2021
автор: Микола Соболь