Насуває грім над садом ,
Хмурим стає небо,
Сіра хмара сонце краде,
Коли йду до тебе.
Б'ють мільйонами розряди,
У очах неони,
Ти найбільша моя вада,
Попри перепони.
Не зламають грали крила,
Закрива кохання,
Знаю - я твоя єдина,
На душі світання.
Серце не боїться грому,
Тіло вперто лине,
На шляху знімає втому,
І сумну хвилину.
Не боюся впасти знову,
Руки підіймають,
Я лиш присягнуся Богу,-
Кращого немає .
Так немає! Вже із давна,
Кришталеві ночі,
Дарували щастя вправно,
Як горіли очі.
Розпустились весни лози,
І здійснились мрії,
Не страшні всі люті грози ,
Доки є надія .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2021
автор: Вікторія Павлюк