Зосталось позаду розхристане літо
З своїм розмаїттям п’янких кольорів.
Пішло безталанне блудити по світу
Й мене не спитало: «Ти цього хотів?»
Немає, пропало..У сивих туманах
Наза́вжди його розчинився весь слід.
Лиш брови все більше насуплені в хмарах,
Які затуляють увесь небозвід.
Похмурі деньочки, стривожений вітер
І небо сльозиться дрібненьким дощем.
Так сумно без тебе, притрушене літо,
Назад повернися і разом підем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923954
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2021
автор: Ольга Калина