Про час

Тихенько  дощ  по  вікнах  шелестить,
А  на  годиннику  моєму  друга  ночі.
Здається,  швидше  час  вночі  летить,
Насправді  й  вдень  він  зупинятися  не  хоче.

Він  утікає  з  дощовим  струмком,
У  темну  ніч,  і  в  полудневу  спеку,
Він  пролітає  влітку  над  ставком,
І  восени  летить  далеко,  мов  лелека.

Час  все  розставить  на  свої  місця,
Загоїть  рани,  мудрість  подарує,
Навчить  ненависті  й  коханню  до  нестям,
Все  забере,  і  далі  помандрує.

Усе  минає.  З  часом  все  мине.
І  часу  нам  завжди  не  вистачає.
Всьому  свій  час  і  мій  колись  прийде.
Щасливий  той,  хто  час  не  витрачає.

Що  ми  залишимо,  коли  минуть  роки?
Вірші?  Картини?  Може  монументи?
А  імена  згадають  крізь  віки,
Чи  з  них  залишаться  лише  якісь  фрагменти?

Так  непомітно,  десь  у  темноті
Життєве  коло,  як  завжди,  замкнеться.
Щось  зникне  назавжди́  у  пустоті,
А  щось,  можливо,  знову  повернеться.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2021
автор: T.I.