Постукала осінь в вікно,
Тим листям, що тихо злетіло .
Дерева принишкли, бо всім,
Відкрили оголене тіло.
Вже сонце коптить, а не гріє,
І хмари нависли похмуро,
А вітер не лагідно дме,
Він злими поривами віє .
Барвистими фарбами скрізь,
Виблискує поле і ліс.
Ген глибоко небо синіє,
Тай птах не співає, не сміє.
Дні смутку течуть як вода,
Осіння, неспішно й ліниво,
Закінчились вдало жнива,
Всіх тішить природне то диво.
©В. Небайдужий. 2021.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2021
автор: Небайдужий