до ліктя лікоть, до плеча плече_
поміж ляльок із влежаної вати
з по саму ґарду зламаним мечем
крил смолянистих оплески здіймати_
>
екранізовано соромні віщі сни
зацькованих таврованих пророків,
скрижалі з брудом істин навісних
вкриває кислий кольоровий попіл _
>
на териконах з кістяків богів
транслюють відлік плазмові ікони,
отари сміхом приспаних рабів
куняють в трясовинні рубікону_
>
розбити дзвін, спинити метроном,
зламати вкотре хрест дороговказу_
шлях до зірок петлею, чи вузлом
крик каяття / розхрещення екстазу_
>
сміття ілюзій вигорає вщент,
на білій смузі проступає кров,
ґвалтує тишу чорний ембієнт,
сочиться вічністю роздертий кігтем шов_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2021
автор: Ки Ба 1