Роки ідуть, ми з часом не стаєм молодші
І неміч тіла нам дається вже взнаки,
Ми видюжим й не кинемо своєї ноші,
І не відпустимо Господньої руки.
Він вибрав нас, щоб ми шляхи Його топтали,
Щоб відшліфували душі, мов алмаз,
Щоб все земне лишили на землі і знали -
Господь ніколи не залишить нас.
...........................................................
Тож будь здорова і тримайся міцно
За Руку, раз й навіки, подану тобі.
Життя ж дочасне і майбутня Вічність
Проходять в радості, в молитві і труді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2021
автор: @NN@