Трава давно не була такою зеленою...
Мої очі, напевно, ожи́ли тепер.
Стільки днів я була не шаленою,
Ніби в глиб хтось заліз і помер.
Стільки днів я жила із рутиною,
Не чекаючи змін в пустоті.
Я залишилась (наче) людиною,
Я залишилась в душ чистоті.
Можна взяти до рук лук із стрілами,
Натягнути струнку тятиву,
Полетить авантаж (хоч із крилами) -
Я ж бо знову нарешті живу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2021
автор: Ірина Свірзінська