До снігів потрібно йти туманом.
До весни по пояс у снігах…
Похрестіть мене в дорогу, мамо,
нехай трохи легшим буде шлях.
Хай мені насниться в заметілі,
чарівний, дитячих мрій вертеп…
А довкіл пороша сіє білим.
Чи то сніг, чи може сад цвіте?
І лягає сріблом на волосся
й відкриває вищу неба суть.
Щоб усе в моїм житті збулося,
похрестіть й благословіть у путь.
01.09.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924127
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2021
автор: Микола Соболь