Він жив у світі перевернутих ілюзій,
Котрі по суті сам собі й посіяв.
Не мав ні грошей, ні надійних друзів.
Від того видихався та беззупинно мріяв.
Він непристойно часто, згадував минуле.
Проблеми, помилки, а рідше перемоги.
Усе, що будувалося, в один момент тонуло.
Завжди не в тому напрямку, вели його дороги.
Можливо мріям не судилося здійснитись?
Нехай. Не так вже це тоді й важливо.
Бо розум каже; лиш би не спізнитись,
Пожити встигнути насамперед, щасливо.
Зібрати купу неймовірних вражень,
Щоб кожне миттю перехоплювало подих,
Створити збір щасливих відображень.
Життя сприйняти, як один суцільний подвиг.
Навчитись жити у теперішньому часі,
Спокійно спати, щоб минуле вже не снилось.
В майбутньому, усе тримати на увазі.
Та поділитись тим, що зараз накопилось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924134
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2021
автор: RomaSolo