Коли незабудки розтоптані з небом в калюжах,
В верхніх водах сполокані пензлі синьої акварелі.
Стікають в розводах птахи, як написана тушшю
Строфа поетична, строфа чорнопера
Грози.
Буйний вітер підхоплює листя та жолуді струшує
В картину де більше немає твоїх слідів,
Немає і натяку.
В схлипах брудної води.
Роз'єднані душі зникають розмитими фарбами,
В міському пейзажі забившись під стріхи домів.
04.09.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924145
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2021
автор: Володимир Каразуб