Світ, певне, божеволіє?
О так!
Бо все частіш людське втрача людина,
І серцевина губиться свята,
Котра єднає назавжди родину.
Світ шаленіє в частоті потуг,
Щоб розродитись совістю у людях,
Здається іноді, вогонь добра потух,
А як без нього людство жити буде?
Світ підлістю і війнами кипить,
Де гинуть люди кращі, благородні,
Лишаються ж частіш людці-«кроти».
А може, то відбір такий природний?!
Непросто жить сьогодні на землі
І світ збагнути цей також непросто,
Та люд не вернеться до бронзи, постолів,
Коли космічний боронує простір.
Світ – загадка чи істина проста? –
Над цим питанням людство досі б’ється.
Не знаючи молитви чи хреста,
Іде шляхом, що долею кується.
Світ котиться…
А хто те зна, куди?
І де зупинить рух свій, хто те знає?
А хочеться, аби з роси й води,
Щоб мир запанував у ріднім краї.
16.09.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2021
автор: Ганна Верес