Нависли гори над морями,
Мов вимагали щось назад,
Так само хмари з тополями
Про щось таємне говорять.
Та ліс шепочеться із вітром,
Ні слова там не розібрать,
Зоря співає вже над світом,
Туман теж вийшов погулять.
Та ніч тягнулась тятивою,
Дрімали велетні дуби,
Поля покошені журбою,
Осінні зібрані скарби.
Я засинав, а місяць плавав,
Як короп в небі золотий,
А під ногами аж заплакав
Ключем камінчик молодий.
І закрутив мене у вирій
Імпровізованих вистав,
Талановитий світ красивий,
Він на руках мене плекав.
Олександр Кармишев
05.09.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924240
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2021
автор: Oleksandr Karmyshev