Шепіт вранішніх зір.
Плескіт променів в сонних калюжах.
Прозвін неба у кроні старезних, кремезних дубів.
Хто таємний факір?
Хто здолав холоднечу байдужу?
Світлом серця збудив, забуяв між щедрот кольорів?
Колихання пшениць.
Хліб насущний. На радість надія.
Перезрілість туманів по стеблах в самісіньке дно.
Тихо падаю ниць,
Розсипаюсь в безмежжі стихії.
Я створила цей світ нереальний безпечно давно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2021
автор: Пісаренчиха