Знову осінь, знову осінь, мій коханий,
В прохолоді загорнувся тихий ранок.
У червоному намисті вже калина,
А у небі чути крики журавлині.
І до вирію збираються лелеки,
Їм летіти і летіти, так далеко.
Упадуть дощем холодним, дрібні сльози
І напише знову осінь свої прози...
Як з тобою будем милий, їх читати,
Буде осінь про кохання нам шептати.
Заволочать береги, густі тумани,
Тільки я тебе любить не перестану.
Я любов'ю в пору цю, тебе зігрію,
І осінню тугу, вітром я розвію.
Посміхнись до мене милий - я з тобою,
Ми посидимо під нашою вербою.
Лиш вона про наші знає таємниці,
Вірю любий, що задумано - здійсниться.
І нехай осінній танець нас кружляє,
Я скажу що моє серденько кохає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)