Спитало маму поросятко

Спитало  маму  поросятко,
Допитливе  мале  дитятко:
«Чому,  коли  дощить  цей  світ,
Ми  не  взуваємо  чобіт?
Є  ж  гарні  гумові.  Маленькі.
Зелені,  сині,  червоненькі!
Було  би  весело  нам  дуже
Стрибати  в  чобітках  в  калюжі!
Чому  ми  бігаємо  босі,
Коли  надворі  сіра  осінь?»
Йому  сказала  мама  свинка:
«Хро-хро,  хро-хро,  моя  дитинко!
Тому  що,  пацю,  ми  не  люди.
І  чобітків  у  нас  не  буде.
Якщо  їх  навіть  і  купити,
То  не  піді́йдуть  для  копита.
Але,  синочку,  не  сумуй!
Ти  ось  морквинку  краще  жуй.
Вона  чудова.  Солоденька.
І  теж  красива   СПИТАЛО    МАМУ  ПОРОСЯТКО

Спитало  маму  поросятко,
Допитливе  мале  дитятко:
«Чому,  коли  дощить  цей  світ,
Ми  не  взуваємо  чобіт?
Є  ж  гарні  гумові.  Маленькі.
Зелені,  сині,  червоненькі!
Було  би  весело  нам  дуже
Стрибати  в  чобітках  в  калюжі!
Чому  ми  бігаємо  босі,
Коли  надворі  сіра  осінь?»
Йому  сказала  мама  свинка:
«Хро-хро,  хро-хро,  моя  дитинко!
Тому  що,  пацю,  ми  не  люди.
І  чобітків  у  нас  не  буде.
Якщо  їх  навіть  і  купити,
То  не  піді́йдуть  для  копита.
Але,  синочку,  не  сумуй!
Ти  ось  морквинку  краще  жуй.
Вона  чудова,  солоденька.
І  теж  красива  —  червоненька!»
22.07.2021
Вікторія  Манойленко

/фото  з  відкритих  джерел  Інтернету/

 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2021
автор: Вікторія Манойленко