роса не збереже сліди,
молитви щем не допоможе_
все вже було, до крику схоже :
цей сірий моноліт стіни,
ці тихі оплески води,
засвічені циклічні сни,
колюче ложе_
>
ті ж ями тями_ ян на інь_
на промінь тінь, на ніж неначе,
“амінь” – фальшиве, нетерпляче,
було таким_ тепер - тим паче,
йди обережно_ ти - сапер
між роздратованих химер
від зла тремтячих_
>
роса не збереже сліди_
хтонічним криком розбуди
того, хто там, на глибині клубків нейронів_
харонів човен / спів ворон,
дурман надії / слів полон,
чужого “я” порожній трон,
відлуння дзвонів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2021
автор: Ки Ба 1