Каже мавпочка Нінола:
"Ну, кому потрібна школа?
Не піду і не просіть.
Краще буду тут, у джунглях,
я на дереві сидіть."
Каже мавпочка:"Не хочу
йти до школи. Та це ж сміх!
Я все знаю. Я все вмію.
Розумніша від усіх!
В школі вчать читать, писати,
рахувати, малювать.
А навіщо це все знати?
Краще в ліжечку лежать.
Полежу на лівім боці
і на правий повернусь.
Пожую банан, як схочу,
і до сонечка всміхнусь.
А захочу - пострибаю
по деревах, по кущах.
Йти до школи треба зранку,
й працювати там. Це ж жах!"
І сміються всі з Ніноли:
"От розумниця яка!
Букв не знає, тільки й має,
що довгенького хвоста."
Та не смійтеся! Нінола -
ще маленьке мавпеня.
Підросте й залюбки в школі
буде вчитися щодня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2021
автор: Надія Башинська