Моя мама педагог від Бога,
як до рук ухопить кропиву,
то тікають небажання й втома
і не знаю: вмер, чи ще живу.
Так зростали і сусідські діти
(кропиви хватало геть на всіх)
молоді цього не зрозуміти,
як згадаю, то: і сміх, і гріх.
Але ж якось те було. Натомість
цю «науку» зрозуміли ми,
пробудила кропива свідомість,
виросли здебільшого – людьми.
09.04.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2021
автор: Микола Соболь