По осені розкину ноток трішки,
Часом, задумливих, мрійливих і сумних,
А ще босоніж прогуляюся тут пішки,
Осіннє листя розгрібаючи і сніг...
І крізь зашиті, недосказані вуста
Я ще прийду колись, можливо, у цей світ,
І будуть спати заколисані міста,
І догоратиме в руках зігнутий гніт...
А я прийду, і буду поруч, як і все,
І буду....ні....я стану Янгоголом, мабуть,
Який крильми із прірви вічної спасе,
В той час, як липи швидкочасністю цвітуть....
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2021
автор: Sukhovilova