Велична постать.

Мокрий  сніг  періщить  в  обличчя,
Заховаю  у  ньому  свій  нежить.
Ти  приходила  із  потойбіччя,
Із  старої  похилої  вежі.

Ти  приносила  щастя,  у  жменях.
Я  з  жагою  сверлив  твої  очі.
І  лилося  тепло,  в  наших  венах,
Від  світанку,  до  пізньої  ночі.

Та  нажаль,  все  квапливо  скінчилось.
Наче  казка.  А  де  ж  хеппі  енд?
Моє  серце,  на  друзки  розбилось  -
Почуваюся  мов  секонд  хенд.

Ти  пішла,  гордо  дивлячись  в  небо.
Твоя  постать  без  краю  велична.
Та  залишила  лиш  після  себе,
Тільки  сніг,  що  періщить  в  обличчя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924741
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2021
автор: RomaSolo