Співали гармати й гриміла палка «марсельеза».
Французька республіка проти монархів Європи.
Тоді революція блиснула яро, мов лезо,
Торт гарних ідей був политий кривавим сиропом,.
На небі історії битв переможних сузір’я,
У келиху Кліо - скорботи і слави по вінця.
Та якось, коли пригорнуло усіх перемир’я
Французький юнак розмовляв із однолітком німцем.
Француз гренадер, рядовий, їх було так багато.
Рушниця блищить та шинель вся у латках на ньому.
А німець охайний. Він був молодим дипломатом.
Фон Гумбольт. Той самий що зараз всесвітньо відомий.
Француз розповів, як він волю пішов боронити,
І як австріяки французькі краї плюндрували.
І скільки було неповинних загарбником вбито,
І скільки усього накоїли їх генерали.
Та німець є німець. Хай він навіть геній майбутній.
Коли француз знову почав ворогів проклинати
Фон Гумбольт спитав: «так, я згоден, австрійці ці люті,
Але вони, друже, мабуть, непогані солдати?»
Здивовано глянули очі француза красиві,
Він кинув суворо, мов хлопцю якомусь дурному:
«Ні бути солдатом, місьє, взагалі неможливо,
Якщо перестав ти людиною бути при цьому».
…………………………………………………………………………………..
Панове! Хай в нас дуже гарні, красиві ідеї.
І партії сильні, і гарні таки кандидати…
Тащоб не було там, не жертвуйте, прошу, душею,
Щоб бути солдатами – людяність слід зберігати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924768
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2021
автор: Евгений Познанский