Горіхопад. Який чудовий місяць.
Ще листя допиває літа смак.
Та осінь не знаходить собі місця
і не віднайде спокою ніяк.
Їй хочеться дощів і прохолоди,
а ще: туману, вітру та сльоти…
Смарагдовий сьогодні вже не в моді,
у золотий одягнені сади.
Така непередбачена спокуса –
лягає павутинка на плече…
Ще хвильку жди, дай сонечка нап’юся
допоки літо бабине пече,
допоки снігу не закрутить вихор,
й відлуння не замерзне моїх слів.
Із кожним днем все меншає горіхів,
і збільшується на душі гріхів.
10.09.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2021
автор: Микола Соболь