На гілку високу залізла мурашка й заслухалась, як
співала там пташка.
«Дзвени, добра пісне! Дзвени, не стихай!» - просила
мурашка. Той спів чарував.
Ой дзвінко ж і ніжно дзвенів голосочок… Заслухався
весь зелений гайочок. Притихли дерева й над квітами
бджоли, бо пісні від роду не чули такої. І річка при -
мовкла й струмок прислухався, а потім побіг ще мер-
щій … і сміявся.
Від того у пісні, мов виросли крила, розсипалась в
гаю - і в небо злетіла. Між хмар політала, там сили
набралась й знов дзвоном веселим в гаю розсипалась.
Сиділа мурашка, а пісня лунала. Ті звуки чарівні у
себе ввібрала. Вже й пташки не чути, лиш бджоли бри-
ніли. В малої мурашки прибавилось сили.
Тому й працьовиті маленькі мурахи, по крапельці ща-
стя ж уміють збирати.
І кожному добре у світі живеться, як музика щастя
торкається серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2021
автор: Надія Башинська