На Івана на Купала
Зіронька за обрій впала,
Та й з-за того обрію
Запалало полум'я...
-Чого боїшся, милая,
Ти ніжки обпалити?
Твоя уява сильная
ТворИть із вогнищ квіти!
Стрибай скоріше, з розбігу,
Таж полум'я палає!
Зроби це вперше, з розмахом
І полетиш! Я знаю!
Дівчинонька здригнулася,
І не відповідала...
- Не бійся, не почулося,
Це я, твоя уява..
Адже у ніч Купальськую
На світі я гуляю:
Беру корону царськую,
Беру й... не надягаю.
Я - добрий фантазер-поет
Життя таке цікаве!
Не є складним і мій секрет:
Страхи - це теж уява!
Страхи - це я і радість - я,
І чи злетиш я знаю..
А ти, дівчинонька моя,
Стрибай, благословляю.
А дівчина здригнулася
І не відповідала..
Невже під тріск почулося,
Так вогнище палало?
Вітрець грав із дзвіночками
І гаєм йшла луна
У серденьку дівочому
Здригнулася струна..
Та навіть не помітила,
Як це її всміхнуло...
Прибрала коси квітами,
Розбіглась і... стрибнула!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2021
автор: Елліна