Людина створена для щастя.
Та чи пізнає?
Як вже вдасться.
Будьте щасливі, вже пора
Давати щастя нагора́
За роки праці, суєти,
За шлях нелегкий до мети,
Яку самі собі обрали
Щодень трудами наближали,
Збивали руки в мозолі,
В поклонах небу і землі.
Мрії здійсняються й не дуже,
Кому як вийде, земний друже.
Майже дійшов і що ж тепер?
Чекати щастя у четвер?
Воно само тебе знайде,
Чи хтось за руку приведе?
І скаже: "Ось воно, бери,
Ти довго йшов так догори".
Та не надійся, бо не скаже
І шлях до щастя не покаже,
Поки його не зліпиш САМ
На зло обставинам, рокам.
Повір, воно у кожній днині,
Дітей здоров'ї у родині,
Коли тебе чекають дома
Й щезає в рідних стінах втома.
У співі жайвора, в дощі,
Коли шепочуть щось кущі
В розмові з вітром у лугах,
Коли стоїш ти на ногах
В безкрайнім полі в соняха́х...
Повір, що щастя навкруг тебе,
Тільки приблизь його до себе.
12.09.2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2021
автор: Олекса Терен