Листячко землю зігріє,
укриє її до весни.
Листя плекає надію,
солодкі розбурхує сни.
В нетрях осіннього саду
тихесенько тіні бредуть,
пісню свою листопаду
негода виспівує тут…
Чуєте? – зливи сопрано,
поземок узяв контрабас…
Рано, чомусь надто рано
ця осінь відходить від нас.
12.09.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2021
автор: Микола Соболь