Така я розумна постфактум.
Аналізом сититься мозок.
Боюсь не надовго. Знов залпом
Щось вип’ю із градусом сорок.
Закрутяться лапасті щастя,
Реальність розмиє кордони.
І з радістю владі віддамся
Чужій, норовистій, бездонній.
Знов нутрощі виверне зрада,
І жовч потече по фаянсу…
Розумною стати вже й рада.
Можливо. Колись. Згодом. З часом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2021
автор: Пісаренчиха