Внуки сплять головами на захід,
не порушуй козацького сну.
Хай співає їм вранішня птаха
свою пісню, мов плач голосну…
І мати.
Кажуть звикла земля до нашестя,
звикло поле до згарищ хлібів.
Та не звикне козак до безчестя,
не пускають до раю рабів.
Ніколи.
Кожен з них віднайшов свою плаху.
І навіки за правду поснув.
Хлопці сплять головами на захід.
Не порушуй останнього сну.
15.09.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925134
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2021
автор: Микола Соболь