[color="#0716e8"][/color][color="#2b00ff"][/color][color="#0006b3"][b][i]Мені до крику хочеться гарних новин
Просто не можу більше слухати погані.
Так хочу знати що ніхто з нас не Один
І стороною дім обходять урагани.
Про те що різні відкриття лиш для добра,
А не для рОзбрату, ненАвисті чи смерті.
І що шедевр талановитий з під пера
Уже співають, а не завивають «черті».
Що ліки винайшли від всіх важних хвороб,
Дворнягу з вулиці забрали у родину.
Кохання зовсім не в надмірності оздоб
А в вірності і чуйності душі людини.
Дома сирітські зовсім зникли, як такі,
Старих батьків давно не залишають діти,
Потопи, смерчі, лави і часи важкі
Пішли з землі не тимчасово, а навіки.
Усім цілком достатньо їжі і води,
Ніхто ніде тепер не голодує.
Нема нічого головніше доброти,
Жодна країна в світі не воює.
Держави стали прислухатись до людей.
І виявилось що всім не байдуже
Якими виховаємо своїх дітей
І що ми їм залишимо мій друже.
А за вікном шепоче ніжно гіллям сад
І свіжоскошена трава п'янить духмяно.
Ти загадай бажання поки зорепад,
Щоб в світі не було́ більше новин поганих![/color][color="#c70202"][color="#0006b3"][color="#0006b3"][/color][/color][/color][/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2021
автор: Людмила Лайтер