[img]https://adventisti.lv/files/news/l3866.jpg[/img]
О, Господи!
Вони вважають, що любити –
Це множити на світ пусту брехню,
Лукаво лицемірити і пхати
У вуха лестощі, щоб мати зиск.
Я їх прошу цей сморід зупинити
Й не сипати ув очі порохню,
А їм на Твою Заповідь начхати,
Бо ворог Твій вже їм роздав призи.
Погрузли вже у тій брехні по шию
Та й на погибель всі гуртом бредуть,
І слова попередження не чують –
Немов би хто налив у вуха віск.
Щоденно прославляють лжемесію,
А Славу Господа Христа крадуть.
Пророки їхні правди не віщують,
Хоча і чують цього світу тріск.
Спотворюють путь істини нахабно
І зраджують, єхидно сміючись.
Грабіжників повсюди величають,
А праведних презирливо ганьблять.
Антихрист заколисує їх звабно –
Мовляв, «ввійдете в Царство крадучись»,
Та вже до суду ангели звіщають,
А в пеклі смоляні котли киплять!
То не любов, котра проти Ісуса
І проти істини снує сітки.
То є бридка диявольська спокуса,
Не слухайте його пусті плітки!
Схиліть до Господа свої коліна
І здихайтесь підступної брехні,
Бо лиш Христова є любов нетлінна,
Гартована у Істини вогні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2021
автор: ПВО