ЩОСЬ СУМУЄ НАША СВИНКА

Щось  сумує  наша  Свинка,
Їсти  геть  не  хоче.
Сама  гарна,  як  картинка,
Хрюкає  ж  щоночі.

Що  з  тобою,  скажи,  сталось?
Не  скажу  нікому.
Може,  ти   вже  закохалась,
В  колі  цім  вузькому.

Чи  не  в  того,  що  чорненький,
Що  крючечком  хвіст?
Він  нічого,  чепурненький,
Зна  в  коханні  хист.

Чули,  що  до  тебе  бігав,
Гладив  ніжки,  спинку.
Чом  тепер  хропить  злодюга,
І  зробив  зупинку?

Тільки  Свинці  не  до  сну,
Огірочких  кислих    хоче.
Знаю  суму  глибину,
Серце  ж  то  жіноче...

Все  пробачить,  все  простить,
Буде  ще  кохання.
Ця  наука  не  навчить,
Буде  знов  зітхання..


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2021
автор: Н-А-Д-І-Я