Чорний ворон ночі ходить долом пішки
І зірок збирає золоті горішки.
Де лежать ціленькі, де готова луща…
В них, як у людей: слабші є і дужчі.
На тарелі ставу лакомі зернята—
Не вмочивши крила, дзьобом не дістати.
Мавкам до світання частування буде—
Хай лиш з очерету виплинуть облуди.
Жалібне ячання лебеділо вчора.
Визріло вмирання. Скоро, надто скоро…
Темне мряковиння цідиться крізь сито.
У гаю витає реквієм за літом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2021
автор: Valentyna_S