ЗА ЧАСОМ НАВЗДОГІН
І. Терен
Ера крокує століттями.
Йдуть у колону віки,
і у шеренгу орбітами
линуть у Лету роки.
На перехресті космічності
у далині житія
десь за епохою вічності
є половинка моя.
Перелітає монадою
у затяжнім віражі
до візаві за порадою
рідна частина душі.
Якось обійдене долею,
там де веселка ще є,
затуманіє стодолою
перше кохання моє.
І повертає утрачене.
Тане минуле, як лід.
Лине душа у політ.
Наша розлука оплачена.
Я назначаю побачення
рівно за тисячу літ.
ID: 636191
Пан Ігор той Ваш біг за часом я побачив отак:
Нині за часом біжу навздогін,
Піднявши вгору поетичний хвіст...
Аж раптом десь чую пророчий дзвін –
"То в стодолі був найвищий твій зміст..."
Так випадково забрів я в терен,..
Де роки мої мчать орбітами...
Там вина́ стоїть аж двісті цистерн
І дами блистять самоцвітами...
І назустріч мені йдуть віки
Разом з розфуфиреною ерою,..
А в мене за плечами лише роки
І то з прокисшою мадерою*...
... Не встигаю я нині за часом.
Тут для душі незвичний політ,..
Моє серце рида... контрабасом...**
А до вас, на сторінку, поети...
Я зайду ли́ше... за тисячу літ.
* - Мадера – португальске кріплене вино
** - Контрабас – величезна скрипка (біля 1,5а м.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2021
автор: Д З В О Н А Р