Охрестити тіло надто просто.
Душу охрестити – неможливо.
Он прийшли «братки» із дев’яностих,
обікрали всіх й живуть щасливо.
Ви́си́ть хрест у кожного на пузі
ніби у хресті ми з ним і браття…
Кажуть: воздається по заслузі,
він п’є пиво, я жеру – латаття.
Ну не вмію красти, що робити?
Не святий, мабуть, занадто грішний.
Знову свині лізуть до корита.
А мені про це писати ві́рші.
25.04.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925533
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2021
автор: Микола Соболь