Можливо вас колись кохали?
Чи вам вдалось таке пізнати,
Таке, за що би все віддали,
Не тільки палко цілувати..
Коли лиш погляд обіймав,
В цей час "тілеснеє" мовчало.
Коли в грудях вогонь палав,
Й життя не йшло, летіло, мчало.
Коли слова із вуст прекрасних,
Медовим смаком полонили,
І блиск очей бездонних, ясних,
Вам надавав без міру сили.
Коли побачивши Оту,
Весь світ чомусь, кудись ховався,
І до прекрасної мети,
Не йшов, не біг, як вітер мчався.
Коли в грозу і буревій,
Не чуєш ти біди й негоди.
Бо погляд із під дивних вій,
Тривожить як весняні води.
Коли не бачив ту Одну,
Одну, єдиную годину,
Вже й серце болісно щемить,
Без Неї не живу, а гину.
Минулось все, усе пройшло,
Сховалось чи сплило з роками,
Водою талою зійшло,
Чи згасло разом із зірками.
А може струни, що в душі,
В ту пору п'яно шаленіли,
Колись “розладилися” всі,
Фальшивить просто не зуміли…
©В. Небайдужий. 2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2021
автор: Небайдужий