Про що ти думаєш Козаче?
Ти чуєш спів пташок, і шепіт трав у дикому степу,
Коли неначе уві сні, твій кінь гривастий скаче,
Чи згадуєш, як в тім гайку дівчина плаче?
Твої обійми згадує козаче?
Далеко той гайок, дівчини карі очі,
І рідний край, хатина й батьківський поріг,
Ті незабутні сповнені коханням ночі,
Лиш дівчини дарунок гріє - хустка, біля серця, що зберіг.
Ти кинув рідний дім, не для пригоди і розваги,
Пістоля в руки, шаблю взяв, інакше ти не зміг,
На Січ подався, до козацької ватаги,
Набравши пороху, в пороховницю - ріг.
Ти кинув рідний дім, бо ворог клятий,
В твій край прийшов, щоб грабувати і палить,
Бо стогне люд нещасний, що в полон був взятий,
Все плаче, кровоточить й полум'ям горить.
Без страху й жалю ти пішов в дорогу,
Проклятих бусурманів порубати,
З надією, та славну перемогу,
Внести із стягом до своєї хати.
А ти про що замріявся, Юначе,
Що чуєш? Шелест мін й російських грім гармат?
Та згадуєш ті теплі руки мами і батьківську хату,
Та проклинаєш ту війну, яку приніс нам “старший брат”.
Чи згадуєш, куток в міському парку, де дівчина плаче?
Твої обійми згадує Юначе?
Ти кинув рідний дім, не для пригоди і розваги,
І сам прийшов в районний військомат,
Переживаєш негаразди й уникаєш зайвої уваги,
Тримаючи в руках надійний автомат.
Я кланяюсь тобі, я кланяюся в ноги,
За те, що Батьківщину борониш,
Бажаю миру, щастя, перемоги,
За те, в окопі, що на варті ти стоїш.
© В. Небайдужий. 2021.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2021
автор: Небайдужий