Осінній вік цвіте не квіточками –
Мережками обличчя застеля…
Важливих справ залишилось немало,
А вже зима у косах зацвіла.
Немало пройдено і стежечок ногами,
Рояться, мов у вулику, думки,
Струмочками літа течуть-збігають
У річище життєвої ріки.
Вмістилися у них усі тривоги,
Що долю турбували і не раз,
Частенько це були перестороги,
Та прислухалась не завжди до фраз.
Так непомітно й з осінню зустрілась –
Десятки планів ще і сподівань.
Важливо, щоб душа любов’ю грілась,
Де поряд все: реалії й дива.
12.09.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925612
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2021
автор: Ганна Верес