Осінь мила, чим я завинила?
Радощі життя пролітають мимо.
Шепочи на вушко, рідна коліжанко,
дай пораду на світанку.
Різнобарвна твоя краса облітає,
ніби у купелі листячком купає.
Небо хмари в полон взяли.
Осінь красою вражає.
Зима ж їй вже коси заплітає.
Краплі дощу б'ють у вікно на вдачу.
Десь чужий кіт муркоче,
зеленоока осінь його ніби лоскоче...
Мамина прасила додає життєві сили...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2021
автор: Svitlana_Belyakova